жінка в мистецтві


Очільниця Українського інституту у Лондоні про вбитого на війні брата, книгу, яку вона йому присвятила й зневагу до тих, хто робить бізнес на смертях

Олеся Хромейчук: “Війна — це те, що залишиться з нами на покоління, коли всі бліндажі будуть покинуті”

KORYDOR публікує текст Тетяни Осадчук, що посів ІІ місце в Х конкурсі арт-критиків, організованому та підтримуваному “Stedley Art Foundation”.

NFT-искусство: как художнику не превратиться в демиурга?

Альона Каравай та Ольга Дятел розповідають, як спродюсувати мистецьку подію, щоб її полюбили глядачі й колеги

proto produkciia: “Культурним менеджерам треба ставати портами, щоб люди дрейфували саме до них”

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Побачити себе: дещо про суб’єктивність харківської фотографії

Олександра Кущенко й Богдан Шумилович написали одне одному відверті листи про смерть, папір, силу й незавершеність розмов про мистецтво

Як ви ставитеся до «Розчинення»? Листування про виставку Олени Турянської  

Юлія Ваганова розповідає Дарії Бадьйор про свою мотивацію участі в конкурсі на посаду генеральної директорки Національного художнього музею.

Юлія Ваганова: «Нині збереження в більшості музеїв нагадує радянський сервіз, який ставлять на поличку до кращих часів»

Мультимедійна художниця Оля Михайлюк продовжує свої мистецькі пошуки, поєднуючи музику, тексти, візуалізацію, часом і перформанс. Ми поговорили з авторкою, як війна впливає на її проєкти, а ті, натомість, допомагають пам’ятати та повертатися до життя після…

Оля Михайлюк: “Треба говорити, грати, жартувати, не мовчати — говорити й чути”

Ольга Сагайдак пригадує зміни, що відбувалися в країні протягом останніх 30 років.

Ольга Сагайдак: «Найважливіше для мене — бути актором суспільних змін у країні»

Режисерка Оксана Карпович розповідає Усті Стефанчук про українську соціальну інтимність, робітниче повсякдення й проблеми маленької жінки з української периферії.

Оксана Карпович: «Важливо, що ці жінки просто говорять. У цьому вже достатньо сили»  

Арміне Божко розповідає про стан невагомості й відірваності від ґрунту як внутрішнє осягнення життя в еміґрації

Арміне Божко: «В Америці моєю батьківщиною стало мистецтво»

Тамара Злобіна вписує першу виставку в ЛММЦ в широкий культурний контекст останніх 20 років і розповідає, як фемінізм поступово ставав неуникненною оптикою для сучасного мистецтва.

Чому в Україні будуть художниці

Євгенія Буцикіна аналізує творчість Марії Куліковської з погляду проблеми тіла й тілесності.

Марія Куліковська: тіло (жіноче/архітектурне/політичне) і перформативна скульптура