Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…
Підбиваючи підсумки попереднього (2019) року, дивлячись на кіберпанк, що поступово втілюється навкруги, я назвала текст “Ті, що біжать по лезу”. Тоді було очевидно, що попереду у культурного сектору — нові виклики. Але які саме… Подібно…