свобода


Режисерка Роза Саркісян розповідає, що таке політичний театр і як він може впливати на зміни в суспільстві

Роза Саркісян: Політичний театр

Анна Калугер пише, як у стані колективної тривоги з безсилля постає міць

Письмо 15.02.2022

Юлія Манукян робить огляд резиденції в Приморську й аналізує, як місто диктує свій роздвоєний мотив часу

Три дня Бирючего/Приморска

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Побачити себе: дещо про суб’єктивність харківської фотографії

Паскаль Ґілен про ментальну пандемію, «близькість» як панацею від культурної ентропії та нудьгу кібер-вічності

Паскаль Ґілен: «Жити в часи перманентних катастроф – це і кошмар, і велика удача для дослідника»

Ольга Сагайдак пригадує зміни, що відбувалися в країні протягом останніх 30 років.

Ольга Сагайдак: «Найважливіше для мене — бути актором суспільних змін у країні»

Арміне Божко розповідає про стан невагомості й відірваності від ґрунту як внутрішнє осягнення життя в еміґрації

Арміне Божко: «В Америці моєю батьківщиною стало мистецтво»

Євгенія Нестерович пояснює, чому останні події навколо УКФ шкодять усьому культурному полю країни, і чому інститут експертизи такий важливий

Не диванні експерти

К столетию со дня рождения Йозефа Бойса Юлия Манукян исследует наиболее интересные конфликтные моменты наследия Бойса и разговаривает с Гезине ван дер Гринтен о малоизвестном периоде жизни художника.

«Я передатчик, я излучаю». К столетию Йозефа Бойса

Світлана Олешко в авторській колонці пише про непрозорі конкурси керівників закладів культури й скорочення фінансування театрів Харківщини.

Чи можна збройні сили порівняти з театром?

Устина Стефанчук з Канади про те, які історії може розповісти вишита сорочка, що означає бути «опікункою» давніх речей та як українцям зростити в собі відповідальне ставлення до старовини.

Устина Стефанчук: “Перетин прямого чи умовного кордону вимагає відповіді: хто ти?”

Підбиваючи підсумки попереднього (2019) року, дивлячись на кіберпанк, що поступово втілюється навкруги, я назвала текст “Ті, що біжать по лезу”. Тоді було очевидно, що попереду у культурного сектору — нові виклики. Але які саме… Подібно…

Підсумки року: Гнучка крихкість