сучасне мистецтво


АЛЕКСАНДР СОЛОВЬЕВ впервые публикует текст 1989 года, где беседует с украинскими художниками об их взглядах на творчество

«Украинская женьшеневая»

КСЕНІЯ УТЄВСЬКА – про головний міф і бренд українського мистецтва перебудови.

Трансавангард

KORYDOR публікує текст Євгенії Нестерович, який посів І місце на V Мистецтвознавчому конкурсі для арт-критиків.

Примирення з болем: «Рани» Юрка Вовкогона

КОНСТАНТИН АКИНША – о реакции Москвы на украинское искусство перестройки, панических поисках новых медиа в конце 80-х, советской экзотике на продажу и плохих работах хороших художников.

Константин Акинша: «Москву они испугали»

ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК аналізує фільм Сергія Лозниці «Аустерліц» й говорить про неминучі наслідки комерціалізації просторів пам'яті.

Зачекінитись у Дахау

РУСЛАНА КОЗІЄНКО розповідає про складові проекту «Візит привидів» – примар як набори смислів, що нагадують про травми минулого і постійно знаходять для себе нові форми вираження.

Візит привидів

Художница ВАЛЕРИЯ ТРУБИНА рассказывает о том, как формировались культурные и социальные интересы художников Паркоммуны в 90-х годах, а также о понятии «трансавангард» в украинском контексте.

Валерия Трубина: «Мы расширяли пространство, позволяя зрителю туда войти»

ЛІЗА КОРНІЙЧУК розповідає про програму мистецьких резиденцій SWAP: UK/Ukraine і ділиться враженнями про роботу британських художниць.

Try walking in my shoes: художники в чужих контекстах

КАТЕРИНА СТУКАЛОВА фіксує найважливіші моменти соціально-політичного контексту 90-х років, коли українське сучасне мистецтво шукало свій шлях розвитку.

(Не)втрачене десятиліття: мистецтво в соціально-політичному контексті 90-х років

Харьковский фотограф – о старых обидах на мэтров, фотографию до фотошопа и эстетику польских журналов 80-х.

Сергей Солонский: «Мой дед продал корову, чтобы купить цейсовский объектив»

Євгенія Нестерович розповідає про проекти КАТАЖИНИ КОЗИРИ – гості цьогорічного Тижня актуального мистецтва у Львові. Перформанси польської мисткині виводять питання художніх експериментів із тілом на новий рівень осмислення – це вже не дефрагментація і не травестія, а виклики власному «Я».

Катажина Козира: «Тому що я – людина»

ТАМАРА ЗЛОБІНА пише про потребу перепроживати гуманізм знову й запитує, чому ми програли численні битви, якщо було стільки сміливості й жаги щось змінити? Можливо, тому, що коли ми ігноруємо інших, то втрачаємо шанс творити переможні солідарності?

Переживати гуманізм. Знову і знову

спецтеми: