самоцензура


КОНСТАНТИН АКИНША – о реакции Москвы на украинское искусство перестройки, панических поисках новых медиа в конце 80-х, советской экзотике на продажу и плохих работах хороших художников.

Константин Акинша: «Москву они испугали»

Що таке політика жалю й ушанувань, чому офіційна риторика Львова під час відзначення дат наслідує радянську схему, як озвучувати світу свою позицію щодо трагічних сторінок історії – про це розповідає ЕЛЕОНОРА НАРВСЕЛІУС.

Елеонора Нарвселіус: «Концепція поліетнічності Галичини багато в чому повторює радянський рецепт»

ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК міркує про те, в чому проблема з невдалим втручанням у публічний простір і з нерозбірливою культурною політикою єпропейських донорів.

Спершу Гаага

Художница ВАЛЕРИЯ ТРУБИНА рассказывает о том, как формировались культурные и социальные интересы художников Паркоммуны в 90-х годах, а также о понятии «трансавангард» в украинском контексте.

Валерия Трубина: «Мы расширяли пространство, позволяя зрителю туда войти»

Живі книги – учасниці й учасники проекту «Жива бібліотека» на фестивалі Docudays UA – розповідають про свої досвіди.

Під обкладинкою. Як гортати «живу книгу»?

Директор меморіалу в Флоссенбюрзі Йорг Скіберляйт та директор комплексу «Берлінська стіна» Аксель Клаусмайер розповідають, де закінчується історія концтабору, та як переконати молодь, що події 50-річної давнини стосуються їх також.

Німецькі ландшафти пам’яті: як працювати з місцями історичних злочинів?

СТАНИСЛАВ МЕНЗЕЛЕВСКИЙ анализирует фильм «Наш нацист» и показывает, как могут меняться местами жертвы и палачи.

Мой нацист – твой нацист

Євгенія Нестерович розповідає про проекти КАТАЖИНИ КОЗИРИ – гості цьогорічного Тижня актуального мистецтва у Львові. Перформанси польської мисткині виводять питання художніх експериментів із тілом на новий рівень осмислення – це вже не дефрагментація і не травестія, а виклики власному «Я».

Катажина Козира: «Тому що я – людина»

ТАМАРА ЗЛОБІНА пише про потребу перепроживати гуманізм знову й запитує, чому ми програли численні битви, якщо було стільки сміливості й жаги щось змінити? Можливо, тому, що коли ми ігноруємо інших, то втрачаємо шанс творити переможні солідарності?

Переживати гуманізм. Знову і знову

Письменниця розповідає про подружні зради в Америці та Франції, новітні батьківські параної та вплив аристократичного походження на грудне вигодовування.

Памела Дракерман: «Усі експерти з дитячого виховання були жахливими батьками»

Чому ненависть до власної зовнішності дає ілюзію контролю над своїм життям, і як індустрія краси змушує нас постійно боротися з соромом – про це пише Ніколь Шнекенберг у книзі «Фальшиві тіла, справжні ми».

Образ тіла, сором і шлях до зцілення

В авторській колонці ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК пише про химерні форми боротьби з «совком», які виникають у публічному просторі країни.

Прапор і сліпота


спецтеми: