політика включення


Нещодавно у Києві пройшов перший онлайн-марафон із документального активізму, організований проєктом Arts&Rights. В межах марафону відбулась панельна дискусія на тему “Документалістика як зброя в інформаційній війні” за модерації Лариси Денисенко. Учасники дискусії говорили про якість…

Документалістика в інформаційній війні

Традиційно обидві ключові ролі, притаманні музею, – джерело та простір для спілкування науковців (іншими словами – як сховища знань) і місце для спілкування науковців із відвідувачами (музеї як джерела інформування та розваги), – втілювалися у…

Музеї після локдауну: відкриваючи нові напрямки руху

Що змушує нас відчувати зв’язок з іншими? Соціальні науки пропонують низку відповідей, серед яких спільні ідентичності, пам’ять про минуле і відчуття приналежності до однієї «уявної спільноти»; міжособистісна довіра і довіра до спільновитворених інститутів; після Революції…

Спільноти досвідів: як і для чого документувати життя в час пандемії

Героїні розмовляють  про те, як жінки реалізовують свої професійні амбіції, які проблеми та стереотипи їм доводиться долати на шляху до успіху, що приносить їм найбільшу радість і що тримає в професії.  У програмі беруть участь Надія Парфан – кінорежисерка документального кіно, зокрема – «Співає Івано-Франківськтеплокумуненерго», співзасновниця фестивалю кіно та урбаністики «86» і онлайн-платформи нового українського кіно TAKFLIX, та Ольга Райтер, засновниця та головна організаторка мистецької формації та кінофестивалю Wiz-Art, кінопродюсерка та учасниця міжнародний кінопроєктів.

Союзниці: «Щоби бути зрозумілими на заході, треба передусім бути зрозумілими собі»

Мене дратує, коли кажуть, що потрібно знаходити радість у дрібницях, щоби бути щасливою. Мені здається, так думають ті, у кого немає проблем із пошуком цієї радості, для кого радість радше втілюється у дрібницях, аніж навпаки….

Man of simple pleasure

Публікація цього тексту стала можливою завдяки меценатській підтримці Юлії Гнат Я беруся за цю статтю ніби для того, щоб поговорити про останню книжку Сашка Михеда «Я змішаю твою кров з вугіллям. Зрозуміти український Схід», хоча…

Як змішати свою кров з вугіллям: кілька кулінарних рецептів і порад

…Тоді Йона сушить речі й приходить назад. Провітрює дім, бачить як розрісся яблуневий сад. Яблука падають і лежать у траві, ніби риби, яких викинуло на берег – ще не померлі, але вже не живі. І…

Рослини та наративи: художні практики пошуків місця у великому часі

У праці “Інтенсивність архіву” (The Intensity of the Archive), Клер Коулбрук ставить під сумнів антропоцентричну природу досліджень пам’яті і розглядає зв’язок між пам’яттю і антропоценом. Коулбрук пише про архів як щось підставове для розуміння людей…

Пам’ять вугілля

Із одного боку, з травматичним досвідом хочеться боротися, з другого – пам’ять, і про травму зокрема, формує особистість, спільноту. В умовах російсько-української війни тема смерті стала повсюдною – як із цим жити? 18 лютого у…

Вшанування пам’яті – ліки для психічного здоров’я спільноти

Я закінчив філологію в Києво-Могилянській академії. Спершу працював коректором і журналістом. Далі поїхав на 10 місяців волонтерити у Данію. Після повернення до Києва компонував туристичні маршрути Європою, пробував себе в освітньому бізнесі. У 2014 мене…

За щастям на велосипеді: історія одного колишнього гуманітарія

Вважають, що інтелектуали можуть визначити курс розвитку суспільства чи спрогнозувати його майбутнє. Кого зазвичай називають інтелектуалами й для чого вони потрібні (і чи потрібні взагалі)? 20 листопада в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві відбувся…

Чому інтелектуалів (не) чують?

І письменники, і політтехнологи продукують історії, що розраховані викликати емоції, лише мета в них різна. Власне, я й хочу поміркувати про ті історії, які зараз «керують» світом, і про ті художні історії, що підхоплюють геополітичні…

Стіна. Як війна розповідає історії


спецтеми: