пам’ять


Лія Достлєва пояснює, що фотографія може репрезентувати травму не лише тоді, коли на ній безпосередньо зображене насильство

Візуальні архіви депортованих: фотографія як непевний свідок

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Побачити себе: дещо про суб’єктивність харківської фотографії

Історикиня Олена Петренко пояснює, чому вбивства пацієнтів психіатричних закладів під час Другої світової війни не тематизувались у повоєнний період

Олена Петренко: «Проблема забронзованого гранд-наративу – однозначно українська проблема»

Вероніка Склярова пише про онлайн-перформанс "Археологія однієї квартири"

Фантомні вібрації. З чого зроблена наша ідентичність?

Краєвиди оманливі й приховують за своїм позірним спокоєм і непорушністю те, що важко осягнути, означити як частину живого ландшафту. Місця злочинів часто не вписані в буденність людини, їх не заповнює матеріальна культура, лише рослинність може…

Кілька способів говорити

                                                                                     «Голос крові брата твого волає до мене з землі»                                                                                               Тора/Буття IV [10]   Дослідницька перспектива, в контексті якої я пропоную подивитися на Голокост [1], здійснений 29-30 вересня 1941 р. у київському Бабиному…

Бабин Яр як афективна фігура критичного мислення

Пам’ять про Шостий район не менш знакова для Кейптауна, ніж Столова гора. Віаам Вільямс «Шостий район постає з пилу»     Якщо Столова гора є туристичною візитівкою Кейптауна, то Шостий район –  перепустка до його…

Наважитися на повернення: Шостий район Кейптауна і зцілення після травми

“Він почав прохати щось переробити у сценарії, це було кілька разів, але на якомусь етапі я перестав розуміти, що він, власне, хоче. Спитав: Іллє, поясніть, що ви хочете? Він відповів: я хочу, щоб там було…

Колоніальна мегаломанія Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”

Устина Стефанчук з Канади про те, які історії може розповісти вишита сорочка, що означає бути «опікункою» давніх речей та як українцям зростити в собі відповідальне ставлення до старовини.

Устина Стефанчук: “Перетин прямого чи умовного кордону вимагає відповіді: хто ти?”

Ганна Гриценко розбирається, яким чином українська спільнота може визначити спільні норми й засади меморіалізації в культурних проєктах.

«Онлайн-ресторан» пам’яті Голодомору та етика меморіалізації колективних травм

Дослідниця Валентина Хархун розповідає про плагіат як наскрізну хворобу української науки, критичне мислення як ознаку остаточного прощання із радянським минулим та про заміну пам'ятників конфедератам у США.

Валентина Хархун: “Американський музей – це радше система запитань, аніж система відповідей”

Історикиня Юлія Юрчук зі Стокгольма розповідає Євгенії Нестерович про особливості шведського локдауну, довіру до влади й про минуле як сценарій майбутнього.

Юлія Юрчук: «Цей рік удома стиснув наші горизонти пам’яті»



спецтеми