пам’ять


Очільниця Українського інституту у Лондоні про вбитого на війні брата, книгу, яку вона йому присвятила й зневагу до тих, хто робить бізнес на смертях

Олеся Хромейчук: “Війна — це те, що залишиться з нами на покоління, коли всі бліндажі будуть покинуті”

Христина Рутар аналізує, яким чином постановка Львівського лялькового театру долучає глядачів до колективного пам'ятання

Повернення театру й пам’яті

Лія Достлєва пояснює, що фотографія може репрезентувати травму не лише тоді, коли на ній безпосередньо зображене насильство

Візуальні архіви депортованих: фотографія як непевний свідок

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Побачити себе: дещо про суб’єктивність харківської фотографії

Історикиня Олена Петренко пояснює, чому вбивства пацієнтів психіатричних закладів під час Другої світової війни не тематизувались у повоєнний період

Олена Петренко: «Проблема забронзованого гранд-наративу – однозначно українська проблема»

Вероніка Склярова пише про онлайн-перформанс "Археологія однієї квартири"

Фантомні вібрації. З чого зроблена наша ідентичність?

Краєвиди оманливі й приховують за своїм позірним спокоєм і непорушністю те, що важко осягнути, означити як частину живого ландшафту. Місця злочинів часто не вписані в буденність людини, їх не заповнює матеріальна культура, лише рослинність може…

Кілька способів говорити

                                                                                     «Голос крові брата твого волає до мене з землі»                                                                                               Тора/Буття IV [10]   Дослідницька перспектива, в контексті якої я пропоную подивитися на Голокост [1], здійснений 29-30 вересня 1941 р. у київському Бабиному…

Бабин Яр як афективна фігура критичного мислення

Пам’ять про Шостий район не менш знакова для Кейптауна, ніж Столова гора. Віаам Вільямс «Шостий район постає з пилу»     Якщо Столова гора є туристичною візитівкою Кейптауна, то Шостий район –  перепустка до його…

Наважитися на повернення: Шостий район Кейптауна і зцілення після травми

“Він почав прохати щось переробити у сценарії, це було кілька разів, але на якомусь етапі я перестав розуміти, що він, власне, хоче. Спитав: Іллє, поясніть, що ви хочете? Він відповів: я хочу, щоб там було…

Колоніальна мегаломанія Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”

Устина Стефанчук з Канади про те, які історії може розповісти вишита сорочка, що означає бути «опікункою» давніх речей та як українцям зростити в собі відповідальне ставлення до старовини.

Устина Стефанчук: “Перетин прямого чи умовного кордону вимагає відповіді: хто ти?”

Ганна Гриценко розбирається, яким чином українська спільнота може визначити спільні норми й засади меморіалізації в культурних проєктах.

«Онлайн-ресторан» пам’яті Голодомору та етика меморіалізації колективних травм