культура

КАТЕРИНА БАБКІНА – про пастки позитивного мислення й оптимістичних коучів.

KORYDOR публікує доповідь видавчині КАТАРІНИ РААБЕ про те, як переклади викривають ментальні поділи в українській культурі.

ОКСАНА ЩУР звертає увагу на промовисто сексистські образи жінок в українській масовій літературі та пояснює, чому це серйозніша проблема, ніж видається на перший погляд.

НАТАЛИЯ СЕРЕБРЯКОВА посмотрела британскую трагикомедию «Горит, горит, горит» и размышляет о том, что у нее общего с произведением Керуака, и почему все зрительские симпатии Одесского кинофестиваля достались именно ей.

КСЕНІЯ УТЄВСЬКА – про головний міф і бренд українського мистецтва перебудови.

ЕЛКЕ КРАСНИ – про дієві структури співуправління у феміністичних організаціях, різницю між прекарною працею та працею з любові, а також про можливість повернути собі поняття успішності.

КАТЕРИНА СТУКАЛОВА фіксує найважливіші моменти соціально-політичного контексту 90-х років, коли українське сучасне мистецтво шукало свій шлях розвитку.

Директорка Центру міської історії у Львові розповідає про синагогу «Золота Роза» – першу частину проекту «Простір Синагог».

В авторській колонці ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК пише про химерні форми боротьби з «совком», які виникають у публічному просторі країни.

Напередодні Мистецтвознавчого конкурсу Stedley Art Foundation, який цього року проводитиметься вже вп’яте, арт-критики, редактори й представники культурних інституцій зібралися обговорити стан арт-критики в Україні та можливі перспективи її розвитку. Чому арт-критика в Україні не є впливовою? Чому в медіа і в суспільстві не існує запиту на серйозну критику художніх процесів? Чому критики, конструюючи сенси, ігнорують форму? Про…

Что собой представляют эксперименты в современной документалистике? Можно ли говорить о свободе в документальном кино? И по силам ли подобное в Украине? Об этом говорили кинокритики и режиссеры во время дискуссии, организованной Международным фестивалем документального кино Docudays UA и PinchukArtCentre. Одна из программ DOCU/АРТ — это как всегда актуальные форпосты в экспериментах с формой документального кино….

Усі позитивні постмайданні процеси часом навіюють несміливу ілюзію, що Україна все-таки більш-менш схожа на прогресивну європейську державу. Цей міраж, щоправда, тане щоразу, як хтось із політиків публічно міркує про те, якою має бути українська культура – в найширшому сенсі цього слова. Саме тоді помічаєш, як вони відчайдушно не встигають за сферою, яка змінюється якраз найшвидше….