Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…
Любой публичный акт презентации «наследия ХШФ» провоцирует дискуссии о прерванной игре, реальной или мнимой преемственности, о музее как инструменте коммеморации явления или платформе актуализации более широких дискурсов. Выставка «Автор в игре», которая прошла в ЕрмиловЦентре…
Під час пандемії книга виявилась чи не єдиним фізично доступним культурним продуктом, тоді як кінотеатри, музеї, театри, галереї були зачинені або перейшли в онлайн. Здавалося б, на тлі негараздів мистецькі видання мусили випасти з переліку…
У селах західної Польщі, звідки родом авторка книжки «Сорочка» Анґеліка Кужняк, остання ніч перед похороном померлої особи називається «pusta noc» – «порожня ніч». Увечері напередодні люди збиралися в хаті покійника, аби помолитися разом на вервиці….
Якщо ви читали українською «Мауса» Арта Шпігельмана, романи Кейт Аткінсон, Паскаля Гілена — то ви знаєте, як перекладає Ярослава Стріха. Вона одна з тих небагатьох перекладачок, які беруться за літературу, пов’язану з культурою та мистецтвом,…
Текст виходить в рамках спільного проєкту підтримки незалежного культурного сектору в Україні Міжнародної організації CEC ArtsLink у співпраці з платформою міждисциплінарних практик OpenPlace. В 1932 році американський фотограф Джеймс Ебі (1) на запрошення радянського…
Публікуємо фрагмент з монографії кураторки, дослідниці Музею Харківської школи фотографії (MOKSOP) Надії Бернар-Ковальчук «Харківська школа фотографії: гра проти апарату». Підготовка видання відбувається за підтримки Українського культурного фонду. У наданому фрагменті авторка розглядає оприявнення харківськими фотографами…
