Південноукраїнська готика у проєкті Саші Населенка «Світло та слід»

В експериментальному центрі Muzeon, що працює на базі Музею сучасного мистецтва Одеси, відкрився проєкт «Світло та слід» — дебютна виставка фотографа Саші Населенка. Головним героєм виставки є занедбаний пустир у маленькому містечку на півдні України. Вправно сконструйована експозиція є результатом роботи трьох однодумців: самого художника та кураторки й куратора — Наталі Ревко та Вови Чигринця.

I

В експозиції представлені фотографії від 2018 року до сьогодні — найсвіжіший знімок зроблений за півтора тижні до відкриття виставки. Сам Саша пояснює, що насправді матеріал збирався із самого дитинства, коли автор гуляв на закинутому пустирі біля дому зі своїм собакою, і пізніше, коли вже мав першу професійну камеру.

Населенко працює з власним досвідом дитинства та дорослішання у Білгороді-Дністровському, містечку на 60 км південніше від Одеси. Колись давньогрецький поліс, а згодом могутня фортеця, зараз Акерман (одна з історичних назв міста) є українською провінцією з усіма притаманними їй рисами: відсутністю перспектив і роботи, недолугою комерцією та закинутими пустирями.

Пустир має локальну назву Дорога життя, або Долина джинів. «Дорогою життя пустир назвали у 90-х, коли перейти темний, закинутий простір було дійсно питанням виживання — без освітлення, з шансом перечепитися через щось, бути атакованим бездомними собаками, стати жертвою пограбування, вбивства чи зґвалтування», — розповідає автор.

Назву «Світло та слід» Саша придумав спеціально для виставки в «Музеоні». До цього презентував проєкт на «Відкритому мікрофоні» міжнародного фотофестивалю Odesa Photo Days 2020, на фестивалі Kyiv Photo Book та на різних портфоліо-рев’ю як Domestic Animals. «Світло та слід» — у цій назві автор апелює не так до своїх робіт, як до методу та інструментарію, який допоможе глядачу пройти виставкою.

Серед художніх течій та елементів популярної культури, які вплинули на його бачення проєкту, Населенко називає фотографічний рух New topographics, фільм «Щасливий Лазар», американське кіно. Зчитується та проговорюється автором естетика півдня США, десь на кордоні між Техасом та Мексикою, що гарно заримувалася з українським степом. Дався взнаки й досвід локейшн-скаутингу для фільмів — виставка навмисно не містить портретів конкретних людей чи зображень центральних об’єктів, це радше місце для дії, для ще не знятого чи то пак забутого кіно.

Так, наприклад, одна з історій, розміщених у просторі експозиції, розповідає про місцеву жительку: «Вона любила спати в оточенні зграї собак, з’являтися задушливої літньої ночі нізвідки та блукати з ними між автівками таксі, тим самим породжуючи чутки серед місцевих про власні пригоди. Вона була безхатньою, і всі звали її Альонкою». Спочатку портрет Альонки мав бути і в експозиції, і навіть на афіші, проте в процесі роботи художник із кураторами відмовилися від цієї ідеї на користь пустотності та простору для уяви.

II

Співкуратор виставки й експериментального центру Muzeon Вова Чигринець розповідає, що порожнистість є одним із головних акцентів експозиції. «Відсутність центральних об’єктів на фотографіях запускає уявні образи, які не є реальними. Виставка провокує погляд шукача: людини, що бачить упізнавані обриси та силуети в стихійних об’єктах чи просто в купі сміття, людини, що бачить собачу нору і хоче пірнути в неї», — деталізує куратор.

Відчуття нереальності та містичності невідступно переслідує глядача виставки «Світло та слід». Фізично ти пересуваєшся підземними коридорами «Музеону», але в уяві ніби блукаєш всередині четвертого сезону серіалу «Справжній детектив», дія якого цього разу розгортається у південноукраїнському степу.

«Хантологічний детектив у південноукраїнській готиці» — так починається експлікаційний текст до виставки. Його автор Вова Чигринець пояснює: «У першому ж реченні я хотів означити референси, сполучні явища в культурі, які добре знайомі моїм особливо допитливим сучасникам, і певною мірою “примусити” читача знати чи дізнатися, що таке хантологія та південна готика».

У розмові куратор називає ставлення Саші Населенка до пустиря «обсесією, непереборною тягою, що нерозривно пов’язана з дитинством та тими речами, що формують тебе».  Йдеться про спробу пропрацювання власного травматичного досвіду через архівацію артефактів та привидів, які населяють Долину джинів.

III

Співкураторка Наталя Ревко називає художній метод, застосований у виставці, археологією: «Це схоже на детектив, у якому розслідується, як ми росли та формувалися. Така собі археологія буденності та побуту, у яких виросло наше покоління».

За словами Наталі, формуючи експозицію, вона хотіла позбутися репортажності та перейти до метафізичного, щоби це був цілісний проєкт, де фотографія — не самоціль, а засіб вираження певної ідеї та критичний інструмент. Виставка «Світло та слід» може стати для автора містком для переходу від чистого заняття фотографією до різних інструментів сучасного мистецтва.

«Не впевнена, чи ця виставка відноситься до фотографії чи до сучасного мистецтва. Саме тому ідеальним місцем для її проведення став Muzeon — своєрідний ігровий майданчик для молодих авторів на межі різних жанрів та систем. Як кураторка я задоволена результатом: вийшла тонка та романтична виставка про чуттєвий досвід, який стає все актуальнішим», — розповідає Наталя Ревко.

Експозиція завершується фотографіями інтер’єру протестантської церкви, яка розташована неподалік пустиря. На оформлених в олтарну триптихову форму роботах знову немає людей: пусті стільці, складений на підлозі мікрофон, доглянуті, але одинокі кімнатні рослини у вазонах. Куратори вважають введення в експозицію такого елементу як храм вдалим рішенням, проте погляди на його символізм різняться. Чи це символ надії, зображення місця, де ще відчувається присутність людей, які щойно славили дух, чи навпаки — безвиході, коли останній прихисток стражденних виявився покинутим?

Ми всі інколи блукаємо у пошуках відповідей цим пустирем, цим степом серед диких собак, меланхолійних перекотиполь і невловимих привидів. Хтось повертається до місця, знайомого з дитинства, хтось опиняється там уперше. І ми вдивляємося у сліди на пилюці, часом знаходячи зачіпки до надії.

Виставка «Світло та слід» в Muzeon Experimental Centre (Одеса) працює до 27 червня, вхід вільний.

 

Фотографії: Саша Населенко

Коментарі



спецтеми