Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Краєвиди оманливі й приховують за своїм позірним спокоєм і непорушністю те, що важко осягнути, означити як частину живого ландшафту. Місця злочинів часто не вписані в буденність людини, їх не заповнює матеріальна культура, лише рослинність може…