Наїсти на культуру

З 2015 року за підтримки громадського ресторану Urban Space 100 в Івано-Франківську організовують виставки та інсталяції, видають книжки, комікси та проводять фестивалі. За час існування грантової програми фінансування отримали 127 громадських проєктів на суму 3,5  млн гривень. І з них приблизно третина — це культурні ініціативи.

Як це працює

Почалося все зі 100 засновників, які вклали по 1000 доларів у громадський ресторан Urban Space 100. Уже тоді було задумано, що 80% з його прибутку згодом спрямовуватимуть на некомерційні проєкти з розвитку міста. Запустили Urban Space в грудні 2014-го. З того часу регулярно проводять конкурси на отримання гранту. Нині є чотири грантові сезони за порами року відповідно.

Які проєкти підтримати — вирішують співзасновники простою більшістю на загальних зборах, чотири рази на рік. Звісно, усі 100 водночас навряд чи проходять: хто з’явився на збори, той і має право голосу. Подати проєктну заявку можна передавши її через одного зі співзасновників. Якщо співзасновник підтримує ідею, він виносить проєкт на голосування.

Сума фінансування проєкту чи напрям обмежень не має, якщо це не стосується політики чи комерції. Співзасновники ресторану на зборах вирішують, підтримати одного переможця на всі гроші чи розділити прибуток ресторану між кількома меншими проєктами.

«Є лише ліміт спроможності самого ресторану. Якщо у нас є 100 тис грн на гранти, то проєкт може бути і на всі 100 тис. Якщо співзасновники вирішать, що цей проєкт пріоритетніший за інші, то можуть підтримати лише його, — говорить координаторка грантової програми Urban Space 100 Аліна Корнутій. — Тому, коли сума гранту велика, співзасновники радять спершу реалізувати якусь його частину. Підтримати можуть як один великий проєкт, якщо він того вартий, так і кілька менших».

З програми Urban Space 100 зародилася ще одна паралельна грантова програма «Малі гранти» з максимальною сумою фінансування в 20 000 грн. На старті частина фонду програми була сформована за підтримки Urban Space 100. Нині річний грантовий фонд «Малих грантів» становить 120 тис грн, це гроші, які акумулюються з локальних бізнесів. Ця грантова програма рекомендована початківцям, адже для них організовують триденну «Школу малих грантів» та міні-тренінг «Тренажер ідей», коли команди навчаються захищати свої проєкти. Втім, подаватися можуть усі охочі. За словами Аліни Корнутій, одні й ті ж команди можуть претендувати на фінансування і з «Малих грантів», і з грантової програми Urban Space 100.

“Тепле місто”, Школа малих грантів, лютий 2021 року.

Мистецька стабільність

Минулого року через карантинні обмеження було два грантові сезони Urban Space 100 з чотирьох — в час пандемії заклад не працював. «Щоби розподіляти прибуток, його потрібно мати. Оскільки був момент непевності, то той невеликий дохід, що назбирувався, притримали, — говорить Аліна Корнутій. — Два сезони довелося пропустити, а з осені вирішили підтримувати хоча б один проєкт на невелику суму, аби ідея жила — ми побачили, що мінімальну підтримку дати можемо».

Цього року весняний грантовий сезон теж не оголошували через кризу ресторанного бізнесу в час локдауну. Наразі ситуація вирівнялася і літній грантовий сезон таки оголосили. З п’яти відібраних проєктів два — культурні. Це фестиваль графіті «Алярм» та міжнародний фестиваль короткого метру 4:3.

На зимовому відборі два з шести відібраних проєктів були виставковими. Вони були єдиними претендентами зі сфери культури і обидва отримали фінансування. Це серія з трьох виставок у галереї «Детектор» та мультимедійний проєкт Зоряни Козак «Від(на)родження».

«За ці роки існування грантової програми Urban Space 100 левова частка проєктів була саме мистецькою, — говорить координаторка напрямку Urban Space Марта Гладка. — Мабуть, це дуже суб’єктивно, але загалом я нарахувала 48 мистецьких проєктів зі 124. До них увійшли музичні, художні, книжкові, танці, кіно та фото».

За словами Аліни Корнутій, переважно ці ідеї генерують одні й ті ж люди. Втім, цього року серед заявників з’явилося нове ім’я — це Зоряна Козак. Вона  раніше не мала грантового досвіду й перемогла у зимовому відборі з проєктом «Від(на)родження».

Зоряна Козак представила чотири формати: живопис на полотні, кераміку, фото та відео. Особливість виставки — брутальна подача, аби глядач не шукав концепцій та рефлексій, а емоційно співпереживав тому, що бачить. Окрім експозиції та перформансу були і лекції для всіх охочих.  Фінансування від Urban Space 100 в 42 000 грн покрило оренду приміщення та обладнання, поліграфію, витрати на матеріали для експозиції, побутові витрати учасників лекційної програми.

Серія виставок у галереї «Детектор» «Вже не буде/Ще не є» отримала від громадського ресторану 35 000 грн на створення робіт, доставку, фото- та відеозйомку, рекламу, SMM та менеджмент проєкту.

«Ми презентували серію з трьох виставок «Вже не буде/Ще не є» про життя людей в час пандемії та ізоляції, роботи в умовах карантину та як вплинула і змінила нас ця нова реальність. Так, як було вже не буде, а як буде — ще не відомо, — говорить засновниця і кураторка галереї «Детектор» Лілія Гоголь. — Це історія про реакцію на ситуацію, що склалась довкола. Я захотіла презентувати проєкти, які опрацьовують тему впливу пандемії, і водночас художники транслювали, що їм є що показати».

Почалася серія виставок в травні проєктом Богдани Давидюк «Ізоляріум 14/14» з колажів та малюнків про самотність і людину в ізоляції. У липні відкрилася виставка франківського художника Юри Кімаковича «Відсутність візуальної емпатії». Серія його абстрактних робіт є результатом дослідження теми різноманітних медичних препаратів. Завершили серію виставкою «Зона комфорту» Андрія Роїка про пошук тактильної інтервенції.

Відкриття виставки Юри Кімаковича «Відсутність візуальної емпатії». Фото Андрія Сидорука

«Отримання фінансової підтримки – це щоразу велика радість, так як кількість відправлених і підтриманих заявок завжди відрізняється. Часового і ментального ресурсу на написання заявок потрібно вкласти багато, тож звісно, дуже приємно, коли підтримують і довіряють. Це надихає далі робити більше і краще, — розповідає Лілія Гоголь. — Галерея «Детектор» вже вдруге отримала підтримку UrbanSpace100, таким чином у місті завдяки програмі вже реалізовано дві неймовірні виставки франківських художників Ростислава Котерліна і Сергія Міщенка в 2019 році. А цього літа — ще три виставки митців з різних міст, які працюють в різних техніках».

Втім, з осені 2021 року «Детектор» як галерея змінить свою локацію у Франківську, а Лілія Гоголь стане арт-директоркою нового амбітного проєкту «Теплого міста» «Промприлад. Артцентр». Незабаром він відкриється у колишньому приміщенні «Детектора», а за кілька років має трансформуватися у великий центр сучасного мистецтва, що відкриється на території «Промприлад. Реновація» та матиме площу 1140 кв. м.

Шанс на існування

Конкретних грантових напрямків програма Urban Space 100 не має — головне, аби проєкт був про розвиток міського середовища Івано-Франківська. Співзасновники громадського ресторану в загальному готові підтримати будь-які ідеї, що реалізовуються у місті — від музичного фестивалю до спортивних змагань.

Так, у перший рік роботи Urban Space 100 підтримали різдвяний вертеп «Шопка», створення трьох перших у місті муралів та музичний пост-панк проєкт «Пенсія», де учасником гурту є кожен присутній. Для створення двох муралів запросили аргентинського художника Хорхе Помара, ще один намалював український художник Сергій Радкевич. Оновлення цілорічної шопки у центрі міста підтримували два роки поспіль.

Майже щорічно з 2016 року фінансування отримував День вуличної музики у Франківську. Його, до речі, підтримали і в 2020 році. Але через карантин — перенесли. Того ж року грантами підтримали дводенний фестиваль сучасного танцю Dance with Apache, розробку сайту ініціативи «Центр сучасного мистецтва», LED-інсталяцію в міському просторі «Пісня дерев», видання урбаністичного коміксу «Франек, добрий ранек!», двох антиутопій від проєкту «Вавилонська бібліотека» Курта Воннеґута «Ґалапаґос» та Олдоса Гакслі «Який прекрасний новий світ». А художники Євген Самборський та Оксана Петрова створили виставку «Лабораторія друзів» з дітьми-вихованцями Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації.

Мурал Сергія Радкевича «Фраґменти візуальної маніпуляції» на вул. Сахарова, 30А

Серед цікавих проєктів, підтриманих за ці роки — сучасні танці: Dance with Apachi,  балет Second Floor, танцювальний проєкт Mad Battle. Також популярними були мурали. Грантову підтримку US 100 отримали подкасти «50 відтінків музики» на Urban Space Radio за участі Юрія Іздрика та Олега “Моха” Гнатіва. Також — благодійний проєкт «Savka Band збирає друзів» та конкурс фентезі «Брама» й друк збірки «Брама 2018», створеної за підсумками фестивалю.

У 2019 році підтримку отримали лише три мистецькі проєкти: дві виставки галереї «Детектор» — Ростислава Котерліна та Сергія Міщенка, і мультимедійний проєкт видавництва «Вавилонська бібліотека» «Джакомо Джойс».

У 2020 році — знову стало трохи більше культури. Перепало й на розвиток кіно. У 2017 році в Івано-Франківську за грант від US 100 організували курс «Filmmaking – 101» з кіновиробництва від кінематографіста та режисера Ігоря Рябчука. А минулого року Urban Space підтримав серію із трьох лекцій для кінорежисерів — проєкт Романа Малиновського «Арґумент кіно». Їх теж через карантин відтермінували на цей рік.

“Аргумент кіно” Романа Малиновського за підтримки Urban Space 100 

«Це серія лекцій про світові кінематографічні напрямки, які вплинули на становлення і розвиток кіно — про нову хвилю французького кіно, золоту епоху Голлівуду та про італійський неореалізм. Кіно завжди було моєю великою пристрастю поряд із літературою. Кіно для мене повне літературних прийомів і образності. В минулому й інші проєкти, над якими я працював, отримували підтримку Urban Space 100, серед них і мультимедійне видання «Джакомо Джойс» за новелою письменника Джеймса Джойса. Проєкт і зараз доступний онлайн.

Грантова програма  Urban Space 100, так само, як програма «Малі гранти», уможливлює невеликі, але цікаві та важливі ідеї. Я говорю тут про десятки, сотні підтриманих ініціатив.  Проєкти, які мають невелику команду і малі бюджети, отримують шанс на існування. І що найприємніше, на підтримку часто претендують зухвалі та амбітні ідеї, які вимагають образного і нестандартного бачення. За інакших обставин такі програми залишилися б у категорії фантазій, натомість вони стають чимось фізичним, і це неймовірно надихає. Мені повсякчас доводиться чути, що Франик — це місто, яке в останні кілька років динамічно розвивається, що Франик на підйомі. І я впевнений, що важливу участь в цьому відіграли грантові програми міста, розповідає Малиновський.

Поки держава лише вчиться вкладати в культуру, а меценати є радше винятками, мистецьким проєктам залишається шукати підтримки в грантових програмах. І що більше таких ініціатив — місцевих, регулярних і стабільних, — тим краще, адже всім є куди рости.

Коментарі



спецтеми