Як розповідати про трагічну історію сучасним людям? Чому свідки трагедії досі бояться говорити в голос про пережитий досвід? І як митці можуть допомогти у проговоренні цих складних тем? Про це під час дискусії у рамках…

Як працюють музеї, які говорять про людські трагедії?

Про невеличке селище у 600 жителів Маквіллер, що в Ельзасі, небагато інформації онлайн. Їдучи на резиденцію Міністерства закордонних справ України та Постійного представництва України при Раді Європи у Страсбурзі, я знала від постійного посла Дмитра…

«Маленька Україна» в Ельзасі

Протягом липня київська галерея The Naked Room приймала персональну виставку Петра Ряски — художника, перформера, куратора, культурного активіста та засновника резиденції для художників «Вибачте, номерів немає» в Ужгороді. На запрошення кураторок Марії Ланько та Лізавети…

Петро Ряска: “Раніше потрібно було реагувати мистецтвом на мистецтво, зараз же коментом на комент”

Будь-яка залежність — алкогольна, нікотинова, наркотична, любовна, ігрова, навіть діджитальна тягне за собою хвіст сорому. Тому залежні уникають розмов на цю тему. Наркотична залежність найбільш таврована, тому й потребує особливої уваги від творців смислів. Тому…

Наративи документального кіно, що змінюють ставлення до наркозалежності

У чотирьох містах України пройшли покази документальної вистави «ПЕНІТА.опера». В її сюжеті реальні історії жінок, які відбувають довічне покарання в Качанівській жіночій колонії. Драматургиня Тетяна Киценко двічі відвідала це місце, щоб взяти відверті інтерв’ю у…

«Пеніта опера» – мотив для колонії і філармонії

15-16 червня “Коридор” провів семінар для журналістів і людей культури, одна з подій була присвячена роботі нішевих медіа. У розмові взяли участь редакторки й редактори та журналіст(к)и різних незалежних видань з Румунії, Польщі, України, Франції,…

Проти течії: як працюють нішеві медіа

Уявляю кожне місто як тіло: дорогами-венами мчать автівки, вулицями-артеріями поспішають люди. Варшава нагадує метелика — із крилами по обидва боки Вісли. Тіло міста живе долями і маршрутами своїх мешканців. Тіло міста хворіє болями і конфліктами…

Акупунктура порозуміння: місця діалогу в Варшаві

Коли мені було 16 років, мама поїхала за кордон. Я тоді не усвідомлювала, що це для нас означатиме. Мама була вчителькою німецької мови. Четверту частину від вільного місця у нашому домі займали книжки, журнали для…

Полишені гнізда пам’яті

Чи маємо ми вибір історичного часу, в якому нам доводиться жити? Як ми бачимо час, який протікає довкола нас? Чи можна його поділити на цікавий і нецікавий (і навіщо)? Чи можна взагалі уявити собі нецікавий…

Цікаві часи, які ми не вибирали

Розповідь про війну незалежно від статусу оповідача — жертви, учасника/учасниці, переможця тощо, особливо під час самої війни — це значною мірою адаптивний механізм, який працює для того, аби через проговорення, мовну концептуалізацію зрозуміти, що відбувається,…

Чоловічі вітальні та віктимні наративи на прикладі війни на Донбасі

*** вот бы тебе говоришь такую таблетку чтобы ты могла на время забыть о деньгах носить любимые платья издавать свой зловещий политический журнал чтобы можно было лечь с кем-то спокойно в чем бог простит лечь…

Мария Толмачева: “Украинская литература сама по себе немного квир”

Станіслав Вінценз побудував літературний монумент колосальної, герметичної, особливої монокультури Східних Карпат. Філософ, есеїст, гуманіст центральноєвропейського літературного канону, Вінценз жив в епоху великих геополітичних змін у тій частині Європи, крізь яку неодноразово проходив кордон, змінюючи політику,…

Єдиний субконтинент


спецтеми: