Палермо: місце для всіх

Палермо Прайд-2016. Фото: сторінка організації Palermo Pride

В певний період життя я зрозуміла, що маю подорожувати по-іншому. Я й так ніколи не була прихильницею олл-інклюзів або автобусних турів, але хотілось чогось кардинально нового – затриматись на одному місці, стати хоч трошки, але «місцевою», мати час вивчити мову, познайомитися з людьми, зрозуміти, як вони живуть. Одним словом – відчути життя зсередини.

Саме це бажання у 2013 році привело мене до Таїланду, де я прожила півроку. Цього, звісно, було недостатньо, аби вивчити мову на рівні вищому, ніж замовлення їжі, але людей я, здається, все ж трохи зрозуміла. Ще в університеті почала займатися гендерними питаннями, брала участь у проектах, і Таїланд дав мені багато тем для роздумів. Окрім всім відомих проблем секс-туризму та  експлуатації молодих дівчат, мене також зацікавили феномени міграції та «експатства», неприхований конфлікт між жінками й чоловіками з кола так званих експатів та багато інших питань, з якими я вперше зіштовхнулася в Азії.

Повернувшись із Таїланду, я вже знала, що надовго в Києві не затримаюсь. Мені хотілося знову подорожувати, але цього разу я шукала соціальні проекти, бажано пов’язані з міграцією або питаннями гендеру. Так я й знайшла Європейську Волонтерську Службу (EVS). На жаль, в Україні про неї майже ніхто не знає, тому багато молодих людей не можуть скористатися шансом пожити в іншій країні та відкрити для себе інші культури, мови й традиції.

Мені дуже пощастило – мене не просто запросили на перший же проект, на який я подала документи, але й сам він виявився пов’язаним із міграцією. Так я опинилася в Палермо – столиці Сицилії та місті, в якому цілком успішно співіснують безліч націй, культур і мов. Звісно, я не могла навіть підозрювати, що тут, в найбіднішій частині Італії, знайду свій другий дім, спільноту, в якій захочу жити, а також кар’єру, якій присвячу наступні роки свого життя.

Мій проект стосувався роботи з молодими мігрантами, більшість моїх колег працювали в інтернаціональних дитячих садках і так званих «центрах прийому», але мені та ще двом дівчатам на етапі інтерв’ю запропонували позиції в офісі. Як не дивно, але саме ця робота допомогла мені зрозуміти, чим займаються всі інші центри, як координується їхня робота і найголовніше – як живе це місто в умовах постійних «припливів» та «відпливів» населення.

Сицилія завжди була та й досі є воротами до Європи. Саме сюди прибуває й залишається більшість мігрантів, які успішно долають найнебезпечніший міграційний шлях у світі – з Лівії до італійського острова Лампедуза – та отримують прихисток. Якщо ж додати до цього ще й багату історію острова, який протягом століть постійно колонізовувався та переходив “з рук у руки”, то можна приблизно уявити, наскільки еклектичною є Сицилія сьогодні. Грецькі амфітеатри тут співіснують із норманськими палацами, візантійськими фресками й рештками фінікійських храмів, а кускус давно став традиційною стравою і приводом для суперечки між претендентами на звання «столиці кускусу» – Мессіною та Трапані.

В центральних кварталах Палермо теж поєдналося безліч культур, традицій і свят. Так, звісно, тут існують проблеми несприйняття, нетерпимості, расизму, і деякі з програм просто не працюють – через корупцію, погане планування або з інших причин. Але ще більше ініціатив знаходять підтримку і те, як навчилося жити це розмаїте та несхоже на жодне інше місто, може стати прикладом для інших.

Відколи я вперше приїхала до Палермо як волонтерка, я постійно живу, працюю або навчаюсь у кварталі під назвою Балларо. Це історичний центр міста, де розміщується відомий на весь світ ринок із тією ж назвою, багато історичних пам’яток та популярних серед туристів ресторанів. Але водночас Балларо – один з найбідніших кварталів міста, доволі брудний та занедбаний. Тому велика кількість соціальних організацій, ініціатив та центрів для мігрантів відкриваються саме тут.

13427979_1159537020772960_3397340407829200093_n

Одне з таких місць – церковний комплекс Санта Кьяра. Сюди не просто приходять молитися – це центр соціального життя всього кварталу. На території Санта Кьяри є дитячий садок для дітей мігрантів, кілька спортивних майданчиків, віконце безкоштовної юридичної допомоги та гурток «Після школи», куди діти ходять з перших до останніх класів школи – спершу робити домашнє завдання, потім допомагати молодшим. Численні африканські общини завжди можуть влаштувати у дворі Санта Кьяри традиційні для них святкування, а соціальні організації – благодійні вечори та творчі проекти, про які я розповім нижче. І найголовніше – раз на тиждень Санта Кьяра віддає другий поверх мусульманам із Сенегалу. Настоятель дон Енцо завжди пояснює це дуже просто: «В них зараз немає мечеті, треба ж їм десь молитися». З тих же міркувань до комплексу приходять протестанти та індуїсти, і їм тут завжди раді. На загальні збори щодо вдосконалення кварталу також запрошують представників Палермо Прайду та багатьох LGBTQI організацій і всі вони успішно працюють разом.

Закінчивши свою волонтерську службу, я вже вдруге повертаюся до Палермо – спершу як тренерка, нині як докторантка у сфері прав людини. Але моє волонтерство ніколи не закінчується – цього разу я майже одразу ж стала частиною проекту BaddarHome («Baddarò» – сицилійська назва Балларо, «home» – в перекладі з англійської «дім»). Проект розпочався дуже просто – дві мої подруги, які живуть і працюють поблизу Балларо, зібрали групу підлітків 14-18 років (здебільшого тих, хто приходить після школи до Санта Кьяри) та спитали в них, яким вони хочуть бачити нашу частину міста. Згодом до нас приєдналися молоді мігранти з Гамбії та Сенегалу, яким теж небайдужа доля району, волонтери з Китаю, Індії та Непалу, чий проект пов’язаний із урбаністичним садівництвом та екологією, а також студенти – іноземці й сицилійці. Разом ми обрали перший об’єкт, який міг би стати улюбленим місцем для підлітків – занедбаний футбольний майданчик, на який виходять вікна мого гуртожитка.

Останніми роками на майданчику здебільшого грають у футбол місцеві діти 6-12 років із бідних родин, а раз на тиждень він на 24 години перетворюється на блошиний ринок. Тому працювати над стадіоном було непросто, але ми не здавалися – зробили кілька безуспішних спроб посадити там квіти (всі наші конструкції не витримали й тижня), пофарбували лавки та намалювали посеред стадіону велике сонце, влаштували кілька одноденних футбольних турнірів. І згодом побачили, що результат є.

13407143_1159537417439587_2164472083317394619_n

Першими на стадіон почали приходити пограти студенти з гуртожитку, згодом власник місцевого кафе купив сітки на ворота й допоміг нам із розміткою поля. Кілька газет написали про нас, узяли інтерв’ю в дітей і зараз щонайменше раз на тиждень на колись безлюдному та покинутому місці збирається молодь і влаштовує свої чемпіонати. Це вже вкотре змусило мене повірити, що люди, які справді хочуть чогось досягнути, обов’язково це реалізують. До того ж, і для підлітків з Санта Кьяри, і дітей, що грали на стадіоні, це була перша в житті продуктивна та цікава співпраця зі стількома іноземцями. За спільною працею вони раптом починали розуміти, що ми всі – такі самі, і починали розпитували про наші країни, про університет, про мови. Зараз проект BaddarHome пішов на канікули, але у вересні-жовтні ми з новими силами візьмемося до роботи. Хто знає, який проект наші діти оберуть наступним?

Також у Санта Кьярі що два тижні проходить Arte Migrante – вечори культурного обміну. Методика «мистецтва мігрантів» була створена у вересні 2012 року студентом антропології університету Болоньї Томмазо Картураном та його друзями і з того часу розповсюдилась по всій Італії і за її межами. Ідея дуже проста – у визначені дні всі зацікавлені збираються разом і влаштовують те, що в нас іноді називають «квартирниками». Всі, кому це цікаво, можуть прийти та виступити – співати, грати на музичних інструментах, танцювати, читати вірші, розповідати історії. Підлітки з проекту BaddarHome завжди влаштовують театральну виставу, зазвичай пародії на популярні телешоу. Ставляться вони до цього уже серйозно і годин за п’ять до вистави краще їх не чіпати, бо відповідь буде одна: «Ні-ні, ти що, в нас репетиція!».

Кожну останню неділю місяця в серці Балларо, на пьяцца Медітерранео, группа активістів «SOS Ballarò», що часто збирається у Санта Кьярі, проводить фестиваль Anima Ballarò («душа Балларо»). Музичні гурти влаштовують своєрідне «захоплення» ринку – по черзі проходять торговими рядами та влаштовують міні-концерти. Покупці зазвичай радіють, танцюють та фотографуються з музикантами, а суворі продавці, які ніколи не демонструють емоцій, в такі дні можуть трохи розчулитися й пригостити тебе персиком чи апельсином. Потім всі повертаються на пьяцца Медітерранео, де влаштовується «соціальний обід» – кожен приносить що-небудь поїсти і просто виставляє все це на спільний стіл, і не важить, приніс ти каструлю спагетті, пиріг чи хліб з оливками. Хтось починає смажити ковбаски на грилі, хтось – розливати на всіх домашнє вино, музиканти з різних груп влаштовують справжній джем-сешн і люди з усього кварталу проводять цілий день разом. Ідея так званої block party не нова, але я вперше бачу такий успіх – у червні в Палермо відбулося вже дев’яте поспіль свято і людей було дуже багато. Мені б хотілося, щоб ця практика прижилася і в Україні, бо познайомитися з сусідами та провести разом із ними теплий сонячний день дуже приємно.

DSC_0046

Палермо Прайд проходить щороку в середині червня. В це важко повірити, але тут це майже родинне свято – люди приходять на Прайд із дітьми, бабусями та навіть собаками, танцюють і веселяться цілий день. Різнобарвна хода перетворює центр міста на справжнє свято підтримки і єдності. Я дуже добре пам’ятаю свій перший Прайд два роки тому, як весело та вільно нам тоді було, і водночас – як сумно за Україну, яка була тоді ще надто далеко від справжньої підтримки прав людини. Цього року я вже почувалась набагато краще – Марш Єдності, що доволі успішно пройшов у Києві, дає мені надію на мирне майбутнє України.

Звісно, що цьогорічний Прайд у Палермо присвятили жертвам стрілянини в Орландо й провели  його під гаслом We will survive. Усіх загиблих вшанували мовчанням та особливою піснею, яку виконала одна з активісток. Також цього року Палермо Прайд, який, окрім всього іншого, є ще й зареєстрованою соціальною організацією, запровадив програму Lesbians and Gays Support the Migrants, що включала ряд семінарів та заходів, спрямованих на підтримку мігрантів та біженців у Палермо.

13510842_726664674103135_6820561211100304011_n

Як я вже зазначала вище, церква, наприклад, та ж сама Санта Кьяра, спокійно та навіть з радістю співпрацює з Палермо Прайдом та іншими LGBTQI організаціями. У квітні в Палермо сталось те, що обурило все місто – у молодого хлопця з Гамбії на ім’я Юссуфа Суссо, що саме повертався із зустрічі BaddarHome, просто на вулиці вистрілили з пістолета. Злочинця затримали майже одразу, Юссуфа, на щастя, вижив, хоча й провів майже тиждень у медикаментозній комі. Але суспільство було збурене – попри всю колишню славу Сицилії, нині тут на вулицях не стріляють. Дон Енцо влаштував відкриті збори у Санта Кьярі, на які прийшли всі охочі, були і представники Палермо Прайд. Організатори вирішили провести маніфестацію на підтримку Юссуфи найближчої суботи. У день акції лив дощ, але на вулицю вийшли тисячі людей – батьки з дітьми під парасольками, студенти, молоді мігранти, волонтери, суспільні організації, представники Прайду та церкви. Ми пройшли через все місто під кольоровими парасольками, ніхто не злякався взяти участь у ході, а церква та LGBTQI спільнота довели, що єдине, проти чого варто боротися – це насилля та нетерпимість.

12932950_1034870523274388_2091688836769791226_n

Це – лише кілька з заходів та практик, які підтримуються й проводяться в Палермо. Звісно, тут все далеке від досконалості – місто та весь регіон в доволі скрутному становищі, в багатьох кварталах рівень освіти та роботи з молоддю дуже низький. Але волонтери й активісти не припиняють працювати над проблемами. Люди, що вдень працюють в офісах, фотостудіях, ресторанах, ввечері та на вихідних завжди знаходять час допомогти своїй спільноті – просто так, бо багатьом людям потрібна допомога. І серед цих людей – не лише італійці. Соціальною роботою та соціальними проектами займаються всі, і це єднає наш квартал як ніщо інше.

Фото: сторінки проектів та організацій BaddarHome, Palermo Pride 

Коментарі


спецтеми:

теги
(само)цензура архів архів сучасного мистецтва виставка візуальне мистецтво війна гуманітарна політика дискусія документальне кіно жінка в мистецтві книжки колонка креативна економіка критичне мистецтво культура культура й інновації культурна політика культурний менеджмент куратор кіно література малі міста медіа мистецтво місто насилля освіта політика включення проекти пропаганда самоорганізація самоцензура свобода соціальне мистецтво сучасне мистецтво фемінізм фестиваль фотографія цензура європейський досвід ідентичності інновації іншування історія історія мистецтва