Мовчати не можна жалітися

Майбутнє потрібно уявляти якнайкращим. У сьогоденні треба бачити найсвітліші сторони. В людях – вміти знайти, за що любити їх і цінувати. Треба вміти любити те, що ти маєш. Бути вдячним за те, де ти є. На ображених балкони падають. Хвороби – від негативних думок. Перестань жалітися, я намагаюся контролювати кількість негативу в житті. 

Чули таке? Якщо ні, жодного разу – далі можете не читати.

Позитивне мислення – концепція, котра полягає в тому, щоби завдяки певному самопереконанню досягти тривалого конструктивного й оптимістичного настрою, бути задоволеним. Це, зі свого боку, має підвищувати якість життя,  призводити до успіху, визнання та збагачення. Сила позитивного мислення стала вважатися рушійним принципом для бізнес-лідерів і мотиваційних тренерів з початку ХХ століття – в 1936 Наполеон Хілл видав книгу «Думай і багатій», і з того часу десятками мільйонів екземплярів продаються книжки про силу позитивного мислення – ви точно чули про Нормана Вінсента Піла («Сила позитивного мислення») чи Ронду Берн («Секрет»). Якщо ви прочитали ці книги, і стали щасливими та багатими (і ви НЕ коуч з позитивного мислення), далі можете також не читати.

Чим це обертається насправді в реальному житті? Майкл Стозем, консультант з розвитку найуспішніших світових бізнесів, каже про це так: «Протилежними до позитивних почали вважати не негативні думки, а навіть просто намагання бути реалістами стосовно того, що ви можете отримати».

Це дуже прості слова, але в них втілюється вся небезпека позитивного мислення, бо позитивне мислення відкидає фокусування на проблемах, формулювання їх і навіть просто ословлення. Чи можна вирішити проблему чи привернути до неї увагу, не фокусуючись на ній і не формулюючи її? З усім позитивом доводиться визнати: ні.

Директорка лондонської групи «The Career Psychologist» Німіта Шах каже: «Люди часто залишаються ще більш розчаровані, коли не можуть дозволити собі чинити згідно зі своїми бажаннями, вони почуваються винними через свої негативні думки і починають вважати, що саме думки і є частиною проблеми». Негативне мислення – стигматизоване. Біда тільки в тому, що часто сама об’єктивна дійсність є негативною, і мислити про неї позитивно – означає позбавити себе стратегічної можливості її покращити.

Позитивне мислення створює ілюзію того, що все вирішиться саме собою. Це не так. Люди, які самі практикують позитивне мислення і досягли успіху, часто забувають розповісти, що окрім того, що мислять позитивно, вони ще дуже працелюбні, наполегливі, конкретні, гнучкі, вміють домовлятися і мають чіткі задачі та цілі (конкретні задачі та цілі, стратегії позитивне мислення заміняє на віру).

Позитивне мислення стає на шляху формування висновків із ситуацій та зміні стратегії дій згідно з об’єктивними обставинами. В комплекті з необґрунтованою довірою, котру люди часто плутають з доброзичливістю, це може мати нищівні наслідки. Якщо в ресторані вам продали 100 грамів вина як 200, наступного разу вам продадуть їх же як 400 (і як п’ятсот, якщо ви відпустите ситуацію, не зробите зауваження і залишите на чай), і, можливо, подадуть вам несвіжу їжу, якщо ви прийдете туди ще раз, ну бо і так все гаразд же. На жаль, це працює і з менш легковажними прикладами, ніж ресторани та напої.

Не всі люди однаково корисні, точніше – не всі люди однаково мотивовані чинити на вашу користь, про це варто пам’ятати і коли відбувається щось, що явно не на користь вам – про це доведеться сказати, щоби це припинилося. Здебільшого – сказати не один раз.

Позитивне мислення ніколи не примирить вас із тим, що вам не подобається – але стане на заваді тому, щоби цього позбутися. Ні, не за все, що в вас є, треба бути вдячним. Ні, не все, що з вами стається, вам потрібне. Так, треба сфокусуватися на проблемі і проаналізувати її, щоби уникнути аналогічної наступного разу. Граблі працюють завжди однаково – але можна на них не наступати. Одна біда – для цього необхідно визнати негативний досвід, сказати слово НЕ – вам НЕ сподобалося, ви більше так НЕ хочете. Якщо сказати собі: «Наступного разу я хочу інакше» – граблі можуть бути з залізною ручкою, це буде інакше. Частка НЕ менше продає і нікому не подобається (не в останню чергу через активне промо позитивного мислення) – але вона інформативна.

Врівноважена людина, якій не треба нічого компенсувати і яка підсвідомо не хоче себе за щось покарати, ніколи не залишиться в хорошому настрої, переживши негативний досвід і формулюючи його з вимогою покращити ситуацію: ані вимагаючи книгу скарг і викладаючи в ній проблему, ані з’ясовуючи у взаєминах неприємні моменти, котрих необхідно позбутися, ані відмовляючись від користування продуктами та послугами неналежної якості і відстоюючи своє право на – ох, на все, що завгодно: інформацію, повагу до своїх прав, свободу волевиявлення.

Дуже важливо говорити вголос, що це нормально: негативно реагувати на негативні обставини, жалітися в відповідні установи про неякісні послуги та продукти, відстоювати право на повагу – в широкому сенсі цього слова. Це – не позитивні моменти, це – перелік необхідних заходів для того, щоби убезпечити себе, а в перспективі – і ще когось, від повторення ситуацій, котрі в залежності від складності можуть вартувати комусь – недолитого келиха напою, а комусь – життя або щастя, або свободи. І що більше ви знаходите в собі сили пережити негатив і сформулювати його в намаганні його позбутися, викорінити – то краще. Тут саме можете мислити позитивно – нагадуючи собі про це завжди, коли переживаєте негативні емоції, формулюєте їх і трансформуєте негативну енергію в конструктивне русло в процесі бодай мінімального покращення об’єктивної дійсності, а не свого до неї ставлення.

Коментарі


спецтеми:

теги
(само)цензура архів архів сучасного мистецтва виставка візуальне мистецтво війна гуманітарна політика дискусія документальне кіно жінка в мистецтві книжки колонка креативна економіка критичне мистецтво культура культура й інновації культурна політика культурний менеджмент куратор кіно література малі міста медіа мистецтво місто насилля освіта пам'ять політика включення проекти пропаганда самоорганізація самоцензура свобода соціальне мистецтво сучасне мистецтво фемінізм фотографія цензура європейський досвід ідентичності інновації іншування історія історія мистецтва