Last Night in Sweden. Чи перетворюється “вітрина демократії” на заручницю ультраправих?

Photo: TT News Agency/Reuters, www.aljazeera.com

Наша колона трохи збивається з ритму і пригальмовує. Русявий хлопець у білій футболці користується моментом і підходить все ближче, доки не опиняється за крок від мене. Він стискає в долоні старомодну камеру і довго знімає моє обличчя. Виклично дивиться прямо в очі і навіть не думає ховатися. Він хоче, щоб я його помітила. Він – шведський правий радикал. І він намагається мене залякати.

Усі брешуть

9 вересня у Швеції відбулися парламентські вибори. Націоналісти – Шведські демократи – набрали близько 18 відсотків голосів і отримали третє місце серед усіх політичних сил. Для порівняння:  історично найупливовіша партія у Швеції, соціал-демократи, отримали 28,5 відсотків голосів. Власне, всі традиційні партії отримали замало підтримки і тепер жоден політичний альянс не може сформувати уряд. Виходом стала би співпраця з націоналістами, їхня «золота акція» легко схилила би шальки терезів у потрібний бік – але цього поки всі уникають, бо втрати для репутації будуть незворотні. 

Для багатьох шведів така висока підтримка Шведських демократів –  справжній шок. Як так сталося, що партія, яка закликає більше не пускати біженців у країну, провести референдум про вихід з ЄС та переглянути законодавство про аборти – серед лідерів у ліберальній Швеції? Зараз Шведські демократи відрікаються від ідей нацизму і расизму, а їхня програма звучить відносно нейтрально. Однак серед засновників були відомі борці за «владу білих» (навіть один ветеран СС), а сама партія виросла з рухів за «чистоту Швеції».

Як і в інших країнах Європи, шведські націоналісти та ультраправі стрімко набули популярності після 2014 року, з напливом біженців із Сирії та інших країн, де вирують збройні конфлікти. (Тут, звісно, варто пам’ятати, що алармізм навколо «мігрантської кризи» – це частина правого наративу і лише зручний привід політично активізувати потенційних прихильників).

Однак Швеція – усе ж особливий випадок навіть у Європі. Окрім місцевих адептів «влади білих», на неї спрямували свою пропаганду ультраправі з усього світу. Країна, яка багато років просуває ліберальні цінності і прийняла в себе найбільше біженців на душу населення у Європі? Звісно ж, вона має ось-ось захлинутися у хвилі згвалтувань і злочинів. Звісно ж, вона має стати нагадуванням для всіх інших країн: впускати до себе «не-білих» мігрантів і ставитися до них як до рівних – це шлях до колапсу.

«Подивіться, що сталося вчора ввечері у Швеції», – каже прихильникам Дональд Трамп, натякаючи на безчинства мігрантів. А що ні «вчора ввечері» у шведських новинах не знайшлося жодних катастроф, ні загалом ніяких особливо страшних повідомлень зі Швеції не надходить – так це зрозуміло: місцеві медіа змовилися з ліваками та естеблішментом, вони «замовчують правду».

Під гаслом боротьби з лівцькою брехнею, з мемів на закритих форумах і аматорських сайтів «справжніх новин», виросла ціла альтернативна інформаційна екосистема. Відвідувачі таких сторінок і складають основу праворадикальних угруповань у Швеції.

Одне з них – Нордична права альтернатива (Nordisk Alternativhöger) – нещодавно стала об’єктом уваги журналістів шведського громадського мовника, SVT. В інтерв’ю група навіть не приховує, що надихається і працює під упливом закордонних правих – організація підтримує міцний зв’язок з «колегами» зі США. Під час трагічних подій у Шарллотсвіллі очільники шведських альтправих були поруч із Річардом Спенсером – лідером «правої альтернативи» в США. Він з прибічниками пропагує ідеї білого панування, розганяє панічні настрої щодо мігрантів та, на думку деяких оглядачів, навіть допоміг Трампу виграти вибори. Саме в нього вчаться методам упливу шведські альтправі. А Спенсер, зі свого боку, називає шведів не тільки відомими постачальниками музики й пропаганди на користь «влади білих», але й чи не найактивнішими прихильниками ультраправих ідей у всьому світі.

Партія злих хлопців у білих футболках

Хоча випадок Нордичної правої альтернативи і показовий, це все ж поки невелика група в екосистемі шведських правих. Значно помітніша в публічному просторі – і у фізичному теж – організація Північний рух опору (Nordiska motståndsrörelsen, NMR). Її програма проста: усі нордичні країни мусять об’єднатися, вислати всіх мігрантів, встановити контроль за медіа, і разом боротися проти світової влади сіоністів. Окрім цього, Північний рух опору бореться проти «гей-пропаганди». Звісно ж, методи опору «Гейропі» у шведських правих зовсім не оригінальні: вони залякують активістів та організації, що працюють з ЛГБТК-темами.

Nordiska Motståndsrörelsen на марші 1 травня в шведському місті Лудвіка.

Попри те, що подібні ідеї очевидно суперечать шведським демократичним цінностям, Північний рух опору, до подиву більшості, отримує дозволи на демонстрації у різних шведських містах. Вони планували провести захід навіть у центрі Стокгольма, ще й усього за два тижні до виборів – однак навколо зібралася значно більша анти-демонстрація проти нацизму, тому врешті хода не відбулася. Крім цього, уже два роки поспіль їм дозволяли влаштовувати акції на святая святих шведської демократії – політичному фестивалі Альмедален, що ось уже півстоліття проводять на острові Готланд.

Власне, там і відбулася моя зустріч із хлопцем в білій футболці. У перервах між семінарами про майбутнє демократії, ми з колегою вийшли на акцію проти NMR та їхніх однодумців. Доки тисячі людей йшли вулицями під веселковими прапорами і вигукували «На наших вулицях не місце нацистам», ці самі нацисти підходили до колони і знімали наші обличчя. Ніхто точно не знає, для чого їм ці відео і чим це загрожує. Серед моїх друзів-біженців, тих самих ненависних неонацистам «зайд», є щодо цього кілька версій. Одна з них – нібито NMR можуть розпізнати обличчя на відео за допомогою спеціальних технологій, дізнатися ім’я та адресу людини, почати переслідувати чи погрожувати.

Зрештою, сценарій не такий уже й фантастичний: цього літа багато не-етнічних шведів знайшли у своїх поштових скриньках листи від іншої групи праворадикалів, «Альтернатива для Швеції» (до речі, вихідці з партії Шведських демократів). Вони закликають усіх «не-білих» добровільно забиратися, звідки прийшли: “Час повертатися додому”, написано на листівках. «Альтернатива для Швеції» схожа за своєю програмою до інших праворадикалів: вимагає репатріації мігрантів, скасування соціальних виплат для не-шведів, виходу з ЄС. А ще – закрити шведське суспільне телерадіомовлення, щоб побудувати нове – «правдиве».

Хіппі проти тестостерону

Ситуація з правими у Швеції загрозлива сама по собі, адже Швеція – домівка для майже двох мільйонів мігрантів (і це лише перше покоління, їхні діти уже фігурують в статистиці як «народжені у Швеції») та один із найбільших у світі донорів міжнародної допомоги. Якщо мрія про «владу білих» стане тут занадто популярною – то і життя мігрантів, і допомога іншим країнам будуть під загрозою.

В ідеологічному сенсі потенційна перемога правих у Швеції ще страшніша – адже вона продемонструє, що демократія – це недієздатний у довгій перспективі концепт. Якщо одне з найрозвиненіших демократичних суспільств впаде під натиском праворадикалів, то які шанси у всіх інших? Власне, шведські «занадто розвинені» демократичні інституції часто і звинувачують в тому, що відбувається зараз з націоналістичними рухами.

Чергова дискусія щодо демократичних цінностей і свободи слова розгорілася прямо напередодні виборів. Під час фінальних дебатів на головному каналі країни – SVT – лідер Шведських демократів Джиммі Окессон різко висловився про мігрантів: «Вони не шведи. Вони не вписуються у Швецію, от тому їм і важко знайти роботу». Того ж дня канал публічно заявив, що не погоджується зі словами Окессона – і одразу ж потрапив під шквал критики. Як може суспільна медіакомпанія критикувати думку політика, та ще й за два дні до виборів?

Наступного дня виявилося, закон про суспільне мовлення, власне, забороняє SVT транслювати ідеї нерівності різних груп людей. Однак було вже пізно – Окессон заявив про бойкот каналу, а праві лютують: змова з владою ліваків! 

Ця історія добре відображає ситуацію навколо правих рухів. Доки немає прямих порушень закону (наприклад, атак чи погроз) – будь-які спроби зменшити вплив правих на шведське суспільство просто неможливі, адже це недемократично. І праві радикали чудово це знають: вони користуються системою і випробовують кордони дозволеного в ній. «Я хочу зробити неприйнятне прийнятним», – каже один з активістів Нордичної правої альтернативи Крістоффер Дулні. Він з колегами створює меми та смішні відео, у яких просуває расистські ідеї. Але це ж просто гумор!

Здається, правим чудово вдається посувати рамки можливого, маніпулюючи формальностями. Народний рух опору отримує від поліції дозволи на публічні акції, тому що правильно подає заявки на їхнє проведення. Якщо в конкретному випадку порушення закону немає, то обмежувати право на зібрання і свободу слова поліція не може. Причому цей акцент на недоторканність прав постійно посилюється.

В обуреній колонці для одного з провідних шведських видань група інтелектуалів нагадує, що не так давно – у дев’яностих – поліція трактувала прояви нацизму і расизму як порушення закону. Але починаючи з 2000-х нацисти вже спокійно влаштовують публічні акції, насолоджуючись свободою слова. Закон з тих пір не змінився, однак застосовують його тепер зовсім інакше.

Іноді здається, що ця тенденція незворотна. Варто прийти на будь-яке зібрання шведських інтелектуалів і активістів – як депресивність моменту починає відчуватися навіть у повітрі. Ніхто не очікував від своєї країни такого. Але повернути собі віру в краще, зрештою, дуже легко. Варто лише прийти на зібрання біженців, які намагаються вивчити шведську і влитися у шведське суспільство. Там панує зовсім інший настрій, бо багатьом відступати просто нікуди. А ще вони пам’ятають, що на наступних виборах десятки тисяч біженців, що приїхали до Швеції у 2014-му, отримають право голосувати. І йдучи до виборчих дільниць, ці люди навряд чи забудуть слова про «несправжніх шведів». От тоді й стане зрозуміло, хто «не вписується» у шведське суспільство – мігранти чи любителі ділити людей на сорти.

Тих, хто цікавиться станом справ із міграцією та рівнем злочинності у Швеції, відсилаю до дуже показового випуску BBC Newsnight: Sweden: The good vs the bad. 

Коментарі

спецтеми: