«Двійник»: якби молодість знала, якби старість могла

Помірний екшен, в якому молодий Вілл Сміт хоче вбити старого Вілла Сміта.

Брюссель, сьогодення. Надшвидкісний потяг мчить по полю і скоро заїде в тунель. На пристойній відстані причаївся снайпер, якому треба вбити людину, молекулярного біолога з російським корінням. Один точний постріл, і в вагоні паніка – пасажир мертвий. Це справа рук Генрі Брогана (Вілл Сміт), агента, який ось-ось піде у відставку. У Генрі, ясна річ, руки по лікоть у крові і совість не чиста — на його рахунку понад сімдесят трупів. Все це заважає йому спокійно дивитися в дзеркало і спати вночі. Він їде до себе в Джорджію і намагається розслабитися, рибалячи на човні. Але й тут засідка: стежити за ним приставлена ​​жвава дівчина, інша агентка (Мері Елізабет Уінстед), а колишній напарник розповідає, що молекулярний біолог не був злодієм і загинув ні за що — начальство підкоригувало досьє. Генрі нічого не залишається, як вийти на стежку війни з агентурною організацією «Геміні». Але й тут не все так просто: щоб його усунути, до справи залусили молодого перспективного кілера, справжнього професіонала, який рухається, як тінь Генрі.

У фільму «Двійник» непроста доля. Стрічку було задумано зробити ще в 1997 році, до проекту прикріплялися на головні ролі такі відомі актори, як Арнольд Шварценеггер, Сильвестр Сталлоне і навіть Шон Коннері. Але в кінці двадцятого століття не було ще потрібних технологій, щоб омолодити артиста до такої міри. І ось проект потрапив в руки триразового «оскарівського» лауреата, режисеру Енгу Лі, який прославився ще в 2001 році, отримавши статуетку за гарний китайський екшен «Тигр, що крадеться, дракон, що причаївся» (дві інші — за «Горбату гору» і «Життя Пі» ).

Але чи то справа в схематичному сценарії «Двійника», чи то в довгобуді (мало кому вдавалося зробити щось пристойне, коли проект триває понад двадцять років, згадаймо хоча б «Людина, яка убила Дон Кіхота» Террі Гілліама),  чи то насправді Енг Лі вже не той. Тому що «Оскара» цього разу його фільму вже точно не отримати. Світова прем’єра фільму щойно відбулася, а стрічку вже ховають і критики, і глядачі. На IMDb у «Двійника» сумний рейтинг  5,2, а кінокритики суцільно ставлять дві зірки в якості оцінок. Чому так?

По-перше, цей фільм не досить дурнуватий для сезонного екшену — це не фільм з Джейсоном Стетхемом або Дуейном Джонсоном, де раз у раз ламають голови (хоча у стрічці є прекрасна сцена погоні на мотоциклах, а потім — боротьби в Будапештському підземеллі). По-друге, саме екшену в ньому недостатньо для того, щоб глядачі могли на повну розслабитися і поглинати свій попкорн. Фігура Генрі Брогана досить прописана: глядачі бачать людину з певними психологічними мотивами. До серйозної драми рукою подати. Плюс хотілося би побільше сай-фая, а саме подробиць історії про клонування і відчуття клону (дитинство, про яке ми практично нічого не знаємо, крім того, що на день народження прийомний батько у виконанні Клайва Оуена змушував хлопчика стріляти індиків). І останнє: чому найсексуальніший з чорношкірих сучасних акторів Вілл Сміт навіть не знімає сорочки на камеру?  Сексуальність Вілла Сміта ніяк не використовується (і це у автора «Горбатої гори»!). За сценарієм у нього немає не те, що дружини, але навіть подружки. Ледь що намічена романтична лінія з героїнею Мері Елізабет Вінстед так і залишається похованою під купою пласких жартів, так і не приводячи не те що до постільної сцени, але навіть до сором`язливого поцілунку.

У сухому залишку отримуємо фільм про те, як чорношкірий хлопець став батьком іншому чорношкірому хлопцеві (ДНК вам не жарти!), тобто самому собі. Не буде спойлером сказати, що Вілл Сміт виконав у фільмі одразу дві ролі — 51-річного та 23-річного себе (про це написано в усіх новинах). Але два Вілла Сміта за ціною одного — це іноді навіть гірше, ніж один повноцінний Вілл Сміт.

Коментарі


спецтеми: