Час для змін

Сьогодні для багатьох в Україні настає час змін, і для нашої інституції також. Останні  п’ять років CSM очолювала Катерина Ботанова. Нещодавно Катерина прийняла рішення залишити посаду директорки CSM і продовжити незалежну експертну діяльність, а також роботу в складі Правління CSM.

 

Є такі люди, котрих знаєш усе життя. Якимось дивовижним чином вони проходять його поруч із тобою, ніби завжди поруч, але трохи на відстані – трохи друзі, трохи ментори, трохи критики.

Аж раптом у певний момент стають майже частиною тебе. Ти проживаєш з ними дні й ночі в такому інтенсивному спілкуванні, що часом довколишній світ перестає існувати. Це дуже товариський і, водночас, дуже інтимний зв’язок, сповнений постійних викликів, змін, навчання і довіри.

Такий зв’язок – певно, один із найбільших подарунків долі, етапний для життя. Він змінює світ такою мірою, що не може тривати довго. Але ти знаєш, завжди знаєш, що і надалі ця людина завжди буде поруч із тобою, а ти поруч із нею. Поруч, але на відстані.

Можливо трохи дивно порівнювати інституцію з людиною, але саме таким для мене завжди був CSM.

Випадково чи не випадково потрапивши в моє життя від студентських років у Могилянці, він фактично ніколи з нього не виходив. Перебігання через Могилянський плац до Староакадемічного корпусу подивитись на незрозуміле мистецтво. З часом – попити кави з друзями і спробувати перетворити незрозуміле мистецтво на трохи зрозуміліше. Тоді – приходити і дивитись на виставки, бо їх необхідно було бачити. Потім – час від часу робити щось разом. Бачити як змінюється інституція та люди у ній і разом із нею.

Аж поки 6 років тому – не залишитись із CSM’ом надовго, аби змінюватися разом із ним.

Якщо сьогодні й можна описати історію цих років одним словом – це точно буде слово “зміна”. CSM – це досвід культурної інституції, котра має в собі тяглість історії та постійну внутрішню динаміку, вірність засадничим цінностям та інновативність, здатність ризикувати і робити кроки у невідоме, розширення території мистецтва і мистецького середовища.

Через брак “білого кубу”, який CSM (ЦСМ при НаУКМА) колись мав у Могилянці, ми почали задіювати немистецькі приміщення; через брак осмислення мистецьких і суспільних процесів – створили низку дискусійних програм і критичний журнал Korydor; через брак солідарності – перший мистецький “спільнокошт” – аукціон “Просто. Мистецтво”, – і перший медіа-проект, профінансований на “Спільнокошті” – Korydor. Через неможливість робити виставкові проекти виросла дослідницька робота з публічним простором. Через брак можливостей для розвитку – освітні проекти. Через брак візії майбутнього – адвокація й робота на території культурної політики.

CSM сьогодні доводить, що в Україні може існувати мистецька недержавна інституція з понад 20-літнью історією, що вона може змінюватись разом із людьми, котрі її створюють на різних етапах історії, та разом із часом і контекстом, в якому вона існує. Нинішній CSM – пильний рефлектор і критик культурних процесів, створювач середовища людей, котрим важливо у різний спосіб уявляти майбутнє.

Але я знаю, що інституція буде змінюватись і надалі, це має бути дуже цікавий рік. Я хочу підтримувати CSM, слухати, дивитись і думати. Бути поруч, але на відстані.

Коментарі


спецтеми:

теги
(само)цензура архів архів сучасного мистецтва виставка візуальне мистецтво війна гуманітарна політика дискусія документальне кіно жінка в мистецтві книжки колонка креативна економіка критичне мистецтво культура культура й інновації культурна політика культурний менеджмент куратор кіно література малі міста медіа мистецтво місто насилля освіта політика включення проекти пропаганда самоорганізація самоцензура свобода соціальне мистецтво сучасне мистецтво фемінізм фестиваль фотографія цензура європейський досвід ідентичності інновації іншування історія історія мистецтва