Ревіталізація – це не лише про економіку

Традиційний спосіб сушіння риби. Лофотен.

Різні країни Європи вже давно практикують ревіталізацію індустріальних районів, але не в плані відродження виробництва, а здебільшого шляхом їхньої реорганізації на культурні або туристичні об’єкти. Проекти здійснюються під найпоширенішим слоганом SECOND CHANCE – From Industrial Use to Creative Impulse і фінансуються як спеціальними підрозділами ЄС, так і муніципальними структурами. Один із наймасштабніших проектів, що нині реалізуються – REVITALISATION THROUGH ARTS AND CULTURE, включає 5 індустріальних комплексів у Кракові, Лейпцигу, Любляні, Нюренберзі та Відні.

З початку 90-х тисячі фабрик та заводів у Європі було закрито,  половина робочих місць у виробничій сфері просто щезла. Тай й загалом за останні 50 років європейська економіка суттєво змінила фокус – із індустріально-орієнтованої на сферу обслуговування та розваг.

Що робити з невеличким містом, розбудованим навколо великого підприємства, після того, як в цьому підприємстві більше немає потреби? Забути про нього, відвернутися від людей, які втратили роботу й більше  не в змозі дати собі раду? Найкращий вихід для таких людей – поїхати геть у пошуках кращої долі. Звучить жорстоко, але це саме те, що поволі відбувалося з людьми в багатьох містах України. Люди, забезпечені роботою й усілякими  базовими атрибутами нормального життя, і які не залежать від заводу чи шахти району, можуть легко вдаватися до теоретизувань і мало розуміють тих, хто доживає свій вік у вмерлому індустріальному місті. Хто ж має піклуватися про підтримку життєздатності цих міст у постіндустріальний період? Європейський приклад розвитку таких міст демонструє, що це можливо, треба лише зрозуміти, що «саме по собі», без цілеспрямованої реорганізації місто може лише занепасти.

Ближче до міленіуму в Європі набув популярності термін «креативна економіка», і минуло немалу часу, поки суспільства різних країн прийняли факт – сфери, які до того були розважальними та «неважливими» у порівнянні з важкою промисловістю, почали відігравати значну роль у сучасній економічній структурі. «Артистичний» і «розважальний» перестали бути синонімами, бо «арт» став на рівень із промисловістю. Тож як виглядає продовжений перелік виробництва, що є тим самим постіндастріалом?

– Реклама, архітектура, ремесла та дизайнерські меблі, модний одяг, аудіовізуальна продукція, графічний дизайн, виконавче мистецтво, телебачення, радіо та інтернет-бродкастінг, образотворче мистецтво та антикваріат, писання та видання.

У деяких країнах список розширюється у відповідності до національних особливостей та можливостей до розвитку – як, наприклад, гастрономія у Франції, спорт у Данії, ігрова та програмна промисловість у Німеччині. Арт-промисловість розвивається завдяки новому світосприйняттю та лайфстайлу пересічного європейця.

Стиль життя мешканців великих міст називають «урбаністичним Ренесансом» – дедалі частіше молодь обирає житло ближче до роботи, щоб не витрачати час на дорогу з дому і назад, дедалі менше молодь тяжіє до створення сім’ї та народження дітей. Разом із тим, ті, хто живуть у більш віддалених районах, не хочуть почуватися відокремленими, і місто розбивається на осередки, цілком співмірні за рівнем активності та розвитку з центром.

Може видатися, що ревіталізація відбувається тільки там, де для цього є ресурси – фінансування від програми ЄС, державні субсидії, муніципальні проекти. Але іноді для реорганізації життя цілого регіону не треба якихось значних витрат або довгострокових та масштабних проектів. Так, наприклад, у зв’язку з технічним прогресом більшість людей із рибацьких селищ Норвегії залишилися без роботи, але вони намагаються самі собі дати раду в кризові часи.

Лофотен, норвезький архіпелаг, існував тільки як постачальник тріски до більшості країн світу. З роками там, де ще донедавна працювали тисячі людей, потреба залишилась хіба що у сотні рибалок. Тож поступово мешканці перетворили свій звичний стиль рибацького життя на туристичну цікавинку. Сьогодні міста архіпелагу пропонують туристам поспати у рибацькій хатині, подивитися на китів та поплавати на каяках.  А дивовижна природа краю допомогла вивести туризм на друге місце за статтею прибутків Лофотену.

За перебудовою та використанням старих споруд, безперечно, лідирують Барселона та Стокгольм. Іспанці використовують усі збережені архітектурні будівлі – чи то масонські зали, чи арени для кориди. Що цікаво, фасади зберігаються майже повністю, а всередині може бути торгівельний центр, фітнес-клуб або музей мистецтв. Кожне місто Швеції повне старих будівель, які отримали новий функціонал завдяки креативності підходу та часто – завдяки зовсім невеликим інвестиціям.

Відновлення міст має не лише економічний зміст, тут задіяні набагато глибші смисли. Наприкінці січня 2014-го ЮНЕСКО у співпраці з ЄС запустили проект активації Novo Brdo Castle. Замок на сході Косово було збудовано у 4-му сторіччі до нашої ери, коли Ново Брдо було одним із найважливіших міст на Балканах у торгівельно-економічному плані. Останні десятиріччя замок перебував у занепаді, тож включення його до проекту стало неабияким фінансовим кроком для ЄС. Але на думку кураторів проекту з регіонального бюро науки та культури ЮНЕСКО в Європі, охорона культурної спадщини має полегшити порозуміння поміж різними конфліктуючими угрупуваннями та допомогти подолати болісний спадок минулого.

Відновлення замку відбувається не з метою заробляння грошей на туристах, не для того, щоб мати красивий запис у річному звіті муніципалітету. А для того, щоби зменшити тиск і температуру суперечок, у тому числі, збройних конфліктів. Витратити гроші задля того, щоб мешканці країни відчули єдність, чи втрачати людей та руйнувати життя? Хіба це лише про економіку?

Як у Star Wars – «Твій фокус формує твою реальність». Міксування понять, кропіткий процес зміни стійких упереджень – ось що стоїть за креативною економікою. На жаль, забагато руйнівних процесів, що відбуваються зараз в Україні, якраз і походять із того самого «старого порядку речей», якого насправді більше не існує.

 

Коментарі


спецтеми:

теги
(само)цензура архів архів сучасного мистецтва виставка візуальне мистецтво війна гуманітарна політика дискусія документальне кіно жінка в мистецтві книжки колонка креативна економіка критичне мистецтво культура культура й інновації культурна політика культурний менеджмент куратор кіно література малі міста медіа мистецтво місто насилля освіта політика включення проекти пропаганда самоорганізація самоцензура свобода соціальне мистецтво сучасне мистецтво фемінізм фестиваль фотографія цензура європейський досвід ідентичності інновації іншування історія історія мистецтва